Від Чорнобильської зони до фронтових окопів: історія мужності Євгена Стасишина
Він приборкував «мирний атом» у 80-х, пройшов шлях до підполковника у карному розшуку, а у 57 років повернувся з-за кордону, щоб знову взяти до рук зброю. Сьогодні Євген Стасишин продовжує справу свого життя у Стрийському відділі поліції охорони.
Професійна історія Євгена Івановича розпочалася ще у 1985 році в службі карного розшуку. Проте вже за рік молодому правоохоронцю довелося постати перед викликом, до якого не готував жоден підручник – катастрофою на Чорнобильській АЕС.
Про ті події він згадує стримано, але з глибоким сумом: «Надійшла команда, і сім працівників виїхали у відрядження. Ми були в розпорядженні Прип'ятського міського відділу. Тоді ми були молоді, нами рухало почуття патріотизму. На сьогодні з тієї нашої групи в живих залишилося лише двоє...»
Під невидимим вогнем радіації протягом 1986–1987 років Євген забезпечував охорону периметра, допомагав із відселенням та оберігав майно людей, які назавжди залишали свої домівки. Чорнобиль став його першим справжнім фронтом, де він навчився цінувати життя і надійне плече поруч. Віддавши десятки років службі та вийшовши на пенсію у званні підполковника, Євген Іванович переїхав до Польщі, де прожив наступні 15 років. Здавалося б, настав час для заслуженого спокою, але початок повномасштабного вторгнення все змінив.
Не вагаючись, пан Євген повернувся в Україну. Попри поважний вік — на той момент йому було 57 років — він твердо вирішив знову стати до строю та приєднався до Збройних Сил України. Бойовий шлях пройшов через найважчі ділянки фронту: Донеччину, Харківщину та Луганщину.
Сьогодні, озираючись на ті часи, пан Євген зі щемом згадує кожного свого побратима — і тих, хто досі боронить країну, і тих, хто, на жаль, назавжди залишився у строю. Про пережиті жахи війни він розповідає неохоче, лише тихо додає, що пам'ять про друзів — це те, що дає сили рухатися далі в цивільному житті.
Повернувшись до цивільного життя після служби в ЗСУ, він долучився до підтримки ветеранів і родин військовослужбовців у соціальній сфері. Євген обрав напрям, у якому міг бути найбільш корисним людям, які пройшли війну. Власний бойовий досвід, розуміння потреб захисників та викликів, з якими вони стикаються після повернення додому, стали вагомою основою для цієї роботи.
Сьогодні він працює охоронником у Стрийському районному відділі Управління поліції охорони у Львівській області. Маючи колосальний досвід, Євген Іванович залишається вірним своєму покликанню. «Після всього пройденого служба для мене — це не просто робота. Це відповідальність за людей і розуміння, заради чого ти стоїш далі», — каже він.
Історія Євгена Стасишина — це про беззаперечну вірність обов’язку. У різні часи він був там, де держава потребувала його найбільше, і сьогодні продовжує бути справжньою опорою суспільства.
