Я пам’ятаю його таким…
У межах Тижня пам’яті, приуроченого до вшанування полеглих захисників і захисниць України, ми розпочинаємо серію публікацій про наших загиблих Героїв.
За кожним ім’ям — не лише дата, посада чи обставини загибелі. За кожним — життя, людина, характер, мрії, звички й теплі спогади тих, хто знав його особисто.
Першим згадуємо Андрія Мельника.
Своє життя Андрій присвятив службі в поліції. До 24 червня 2024 року він проходив службу в батальйоні № 2 полку Управління поліції охорони у Львівській області. Згодом був переведений до 1-го батальйону поліції особливого призначення «КОРД» (стрілецький) ГУНП у Львівській області.
У складі батальйону КОРД (стрілецький) Андрій разом із побратимами виконував бойові завдання та захищав Україну на найскладніших і найнебезпечніших напрямках.
Старший сержант поліції Андрій Мельник загинув 11 серпня під час виконання бойового завдання в населеному пункті Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.
Його колега та близький друг Віталій, який сьогодні також продовжує служити в поліції Львівщини, згадує Андрія не лише як побратима по службі, а насамперед як доброго друга.
«Андрія я пам’ятаю добрим, щирим і дуже позитивним хлопцем. Він був веселим, відкритим, легко знаходив спільну мову з людьми. З ним було легко — і працювати, і просто спілкуватися.
Він любив пожартувати, умів підтримати й підняти настрій. У ньому було багато енергії, і поруч із ним це завжди відчувалося.
Найперше, що згадується, коли думаю про Андрія, — його усмішка.
Він умів радіти простим речам і своєю життєрадісністю робив кращим день тих, хто був поруч.
Для мене Андрій залишиться не лише колегою та Захисником України. Насамперед — хорошим другом. Людиною, з якою можна було поговорити, пожартувати, порадитися, разом працювати.
Важко усвідомлювати, що його більше немає. Особливо коли знаєш, скільки всього він ще міг зробити, скільки планів і мрій залишалося попереду.
Але я хочу пам’ятати Андрія не через останні події його життя. Я хочу пам’ятати його таким, яким знав щодня, — добрим, веселим, щирим і усміхненим.
Саме таким він назавжди залишиться у моїй пам’яті».
Віталій і сьогодні продовжує службу в поліції Львівщини, несучи свою службу та зберігаючи пам’ять про друга і побратима.
Андрій залишився в пам’яті колег не лише як поліцейський, який до останнього виконував свій обов’язок, а як людина, чия доброта, щирість та усмішка назавжди залишаться з тими, хто його знав.
Вічна пам’ять Герою.�Шана Захиснику України.
