Загартовані вогнем: ветерани фронту, які стали опорою для поліції охорони Львівщини
До Дня Національної поліції України, яка цього року відзначає 11-річчя, ми хочемо розповісти історії людей, для яких служіння державі не завершилося після війни. Це історії ветеранів, які, захищаючи Україну, віддали частину свого здоров’я, пройшли через найважчі випробування, але не втратили головного — бажання бути корисними своїй країні. Сьогодні вони продовжують службу в лавах поліції охорони, щодня стоячи на варті безпеки українців.
Василь, позивний «Атлас». Доброволець із 2022 року. Воював на найскладніших ділянках, зокрема на Харківщині. На початку 2024 року під Куп'янськом отримав важке поранення під час танкового обстрілу. Після реабілітації повернувся до служби — зараз охороняє об’єкти та публічний порядок на Стрийщині.
Євген Стасишин. Підполковник карного розшуку у відставці та ліквідатор аварії на ЧАЕС. У 2022 році, у віці 57 років, повернувся з-за кордону і став до лав ЗСУ. Пройшов Донеччину, Харківщину та Луганщину. Сьогодні його колосальний досвід допомагає забезпечувати надійну охорону об'єктів.
Віталій Караськевич. У поліції охорони з 2005 року. З початком великої війни виконував завдання на Донеччині (Костянтинівка, Торецьк). У січні 2025 року потрапив під артобстріл, де ворожий снаряд пробив броню авто. Нагороджений відзнакою «За оборону України». Після відновлення одразу повернувся в стрій.
Микола Марич. Ветеран АТО, служив у ППО та десантних військах ЗСУ. У 2024–2025 роках у складі батальйону «КОРД» пройшов пекло боїв за Торецьк. Попри три тижні в оточенні та поранення, виніс із поля бою побратима. Нагороджений відзнакою «За оборону України». Зараз служить у Дрогобицькому відділі поліції охорони.
Роман Припін. Старший сержант, розвідник-сапер. Захищає країну з 2014 року. Обороняв Бучу, Ірпінь та Донеччину, де у березні 2025 року отримав важкі поранення ніг та хребта. Попри демобілізацію, залишився в структурі — охороняє критичну інфраструктуру та школи. Автор збірки фронтової поезії «Уламки пам’яті».
Сергій Федоренко. Колишній прикордонник. У 2022 році мобілізувався до ЗСУ, воював на Донеччині та Луганщині. Нагороджений відзнакою «За оборону України». Сьогодні працює поліцейським-водієм групи реагування, оперативно відпрацьовуючи сигнали тривоги.
Степан Задерецький. Сержант поліції, який на початку повномасштабного вторгнення одним із перших пішов добровольцем у ЗСУ. Воював на трьох напрямках: Луганському, Донецькому та Харківському. Відзначений нагородою «За оборону України». Після демобілізації перейшов до поліції охорони.
Ярослав Буймістер. З 2016 року — охоронник роти «Титан». З початком великої війни воював у лавах Нацгвардії. Отримав поранення у запеклих боях під Миколаївкою. Нагороджений нагрудним знаком «За відвагу в службі». Після реабілітації продовжує роботу в підрозділі.
Служба не закінчується разом із війною. Для них вона триває щодня – у новій формі, з новими завданнями, але з тим самим прагненням захищати людей і Україну. Саме такі історії сьогодні творять обличчя української поліції – історії мужності, незламності та відданості своєму народові.
